Війна залишає після себе не лише зруйновані будинки і міста. Вона залишає порожні місця за столом. Нездійснені плани. Непрочитані повідомлення. Двері, які більше ніколи не відчиняться назустріч тому, кого чекали.
За кожним таким «ніколи» — чиєсь життя.
Сьогодні ми згадуємо захисників і захисниць України, які не повернулися з війни. Не як цифри. Не як сторінки історії. А як людей, які стали на захист України і віддали за неї своє життя.
Їхня відсутність назавжди залишиться болем для тих, хто чекав. А їхня пам’ять — частиною України, яку вони захищали.
Світла пам’ять кожному захиснику і кожній захисниці, які віддали життя за Україну.
Нехай пам’ять про них ніколи не стане просто датою в календарі.
