30 вересня у Львові відбулася робоча зустріч «Водяні млини громад: потенціал, потреби та можливості ревіталізації» у межах міжнародного проєкту RENEWAT — Renewable Energies in European Water Mills, Renewat, який реалізується за програмою Interreg Europe. Українським партнером проєкту є Львівська міська рада.
У зустрічі взяли участь представники територіальних громад і органів місцевого самоврядування, власники водяних млинів зі Львівської агломерації та інших регіонів України, науковці, інженери та фахівці у сферах водних ресурсів, відновлюваної енергетики, культурної спадщини, туризму, GIS і місцевого розвитку.
Водяні млини збереглися в багатьох громадах, хоча більшість із них сьогодні вже не працює за первинним призначенням. Частина споруд занепадає, а на окремих локаціях збереглися також елементи пов’язаної історичної гідротехнічної інфраструктури.
RENEWAT досліджує можливості відновлення водяних млинів та їх використання для виробництва відновлюваної енергії за допомогою малої та мікрогідроенергетики. Водночас такі об’єкти потребують комплексної оцінки: стану водних систем і споруд, екологічних та правових обмежень, історико-культурної цінності, економічної життєздатності та можливих нових функцій.
Перед зустріччю команда RENEWAT провела опитування громад, власників водяних млинів та інших зацікавлених сторін, щоб зібрати реальні кейси: що збереглося, у якому стані перебувають об’єкти, які варіанти нового використання розглядаються, які роботи вже проведені, з якими проблемами стикаються власники та громади і якої підтримки їм бракує.
Про що говорили спікери:
Євгенія Молчанова, співвласниця та керівниця відновлення водяного млина в Лошневі Тернопільської області ,поділилася практичним досвідом відновлення історичного млина 18 століття. Робота почалася з історичних досліджень, архівів і технічного обстеження. Сьогодні млин розглядається як багатофункціональний простір: музей, кав’ярня і пекарня, культурний простір, майстерня, туристична локація, готель та енергетична складова. Окремо йшлося про роботу з громадою, грантове фінансування Окремо вивчають можливості використання водної енергії, зокрема відновлення водяного колеса та потенціал малої ГЕС. Водяне колесо власники бачать як символ відродження млина, туристичний магніт і частину майбутнього багатофункціонального простору.
Євген Іванов, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка, представив результати геоекологічного обстеження водяних млинів Львівської агломерації. У межах 30-кілометрової зони навколо Львова було виявлено 17 локацій. Під час польових виїздів оцінювали сучасний стан млинів, прилеглих територій і водотоків, а також їх історико-культурне та геотуристичне значення.
Ольга Пилипович, кандидат географічних наук, доцент кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка, зосередилася на гідрологічних і гідроморфологічних умовах досліджених локацій. Йшлося про низьку водність території, вплив меліорації та змін русел, нестачу довготривалих гідрометеорологічних спостережень і необхідність польових вимірювань. Важливо, що сучасні умови на багатьох водотоках уже суттєво відрізняються від тих, за яких млини працювали в минулому.
Сергій Сунічук, кандидат технічних наук, доцент кафедри енергетики Національного університету водного господарства та природокористування, заступник директора Навчально-наукового інституту енергетики, автоматики та водного господарства, представив первинну технічну оцінку та енергетичний потенціал, покроковий алгоритм реалізації проєктів. Для використання водної енергії ключовими є витрата води та напір, але мікроГЕС можлива лише там, де це безпечно для річки. Водночас один млин може поєднувати енергію, музей, освіту, туризм і місцевий бізнес.
Наталія Крута, заступниця начальника Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, виконавчий секретар Басейнової ради річок Західного Бугу та Сяну, пояснила практичний і дозвільний шлях відновлення млина або реалізації проєкту малої гідроенергетики. Серед ключових питань — власність на об’єкт, земельні процедури, оцінка впливу на довкілля, гідрологічні розрахунки, природоохоронні обмеження та дозвіл на спеціальне водокористування.
Юлія Усенко, голова Всеукраїнської агенції інвестицій та сталого розвитку, експерт у сфері відновлюваної енергетики та сталого розвитку громад, говорила про енергоспільноти, громадські енергетичні об’єднання та енергетичні кооперативи. Важливий акцент: такі моделі не є готовим рішенням для кожного млина, а потребують перевірки через пілотні проєкти та мають відповідати реальним потребам громади й масштабу об’єкта.
Ганна Гаврилів, директор Благодійного фонду «Спадщина.УА», запропонувала своєрідний «план Б» для водяних млинів — що робити з історичним об’єктом, якщо його первинна виробнича чи енергетична функція вже не може бути відновлена або не є доцільною. Ганна говорила про ревіталізацію через нове використання об’єкта: від «живого» млина з екскурсіями й крафтом до готелю, культурного чи бізнес-центру, креативних індустрій, туризму та промислового туризму. Окремий акцент — на мультифункціональності й можливості поєднувати кілька джерел доходу. дозволить зберегти споруду та повернути її до активного життя.
Стефанія Топилко, директор ЛКП «Бюро спадщини»,Стефанія Топилко наголосила на трьох ключових питаннях при плануванні ревіталізації: Хто? – хто є власником і замовником проєкту, хто буде оператором об’єкта.
Що? – що саме відновлюється: окрема будівля млина, комплекс споруд чи вся водна система (грeблі, канали, став)?
Навіщо? – яку функцію матиме оновлений об’єкт і які потреби громади він задовольнить.
Від відповідей на ці питання залежить подальша стратегія: концепція проєкту, джерела фінансування, дозвільні процедури, формати робіт, а потім – хто забезпечуватиме роботу млина через роки. Без чіткого розуміння «хто, що і навіщо» жоден технічний план не може стати реальністю.
Наталія Венгерська, голова правління Спілки сільського зеленого туризму України, президент Академії сільського розвитку, викладач економіки та бізнесу Центру міжнародної освіти Ліверпульського університету Джона Мурса, представила три британські практики використання історичних млинів як туристичних продуктів. Наталія показала, як такі об’єкти можуть поєднувати спадщину з локальною продукцією, харчуванням, прогулянковими маршрутами, екскурсіями, екоосвітою та іншими послугами для відвідувачів. Окремий акцент був на тому, що млин може бути не лише пам’яткою, а частиною місцевої економіки й сільського туризму.
Юрій Андрейчук, кандидат географічних наук, доцент кафедри конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка, фахівець із геоінформаційного моделювання, ГІС-технологій та геопросторових даних, представив концепцію GIS Pilot RENEWAT — майбутнього вебінструменту для громад, який має об’єднати в одному місці ключові дані про водяні млини: їхній стан, власність, гідроенергетичний потенціал, історико-культурну цінність, природоохоронні обмеження та інші характеристики. Інструмент має допомогти громадам комплексно оцінювати конкретні об’єкти та приймати більш обґрунтовані рішення щодо можливих сценаріїв їх відновлення і подальшого використання.
Ірина Телегій, заступниця виконавчого директора Асоціації органів місцевого самоврядування «Львівська агломерація», наголосила на важливості міжмуніципальної співпраці, адже річки та водні системи не обмежуються межами однієї громади. Вона окреслила роль Асоціації як координаційного майданчика для взаємодії громад, органів місцевого самоврядування та власників млинів, спільного формування дорожньої карти, обміну інформацією та пошуку можливостей для реалізації й фінансування таких проєктів.
Від історичної споруди до реального проєкту відновлення — велика дистанція. Рішення про майбутнє кожного млина має ґрунтуватися на актуальних даних про водність і гідроенергетичний потенціал, технічний стан, екологічні та правові обмеження, культурну цінність, потреби громади та можливу модель використання. Таке рішення не може формуватися в межах лише однієї спеціальності — воно потребує спільної роботи гідрологів, інженерів, фахівців зі спадщини, енергетики, туризму, органів місцевого самоврядування та власників. Саме такий комплексний підхід має стати основою GIS Pilot RENEWAT і допомогти перетворювати окремі ідеї на обґрунтовані рішення для громад, конкретних млинів і місцевих політик розвитку.
Важливим результатом зустрічі стало посилення співпраці з територіальними громадами Львівської агломерації та визначення напрямів подальшої міжсекторальної взаємодії для GIS Pilot RENEWAT.
До цієї роботи залучаються представники територіальних громад, Асоціації органів місцевого самоврядування «Львівська агломерація», ЛКП «Бюро спадщини», профільних структур Львівської міської ради, Басейнового управління водних ресурсів річок Західного Бугу та Сяну, а також науковці Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного університету водного господарства та природокористування.
Щиро дякуємо всім спікерам за професійні знання та практичний досвід, а представникам громад, власникам водяних млинів та всім учасникам — за участь, конкретні кейси та готовність до подальшої співпраці.
