Генеральна Асамблея ООН проголосила вшановувати цей день 17 червня у 1995 році у першу річницю від для прийняття Конвенції ООН по боротьбі з опустеленням.
Державам пропонувалося присвячувати Всесвітній день підвищенню інформованості про необхідність міжнародної співпраці в боротьбі з опустелюванням і наслідками засухи та про хід здійснення Конвенції по боротьбі з опустелюванням.
Опустелювання – це результат циклу деградації земель, що перетворює колись плодючі землі в непродуктивні, засушливі ґрунти. Воно несе з собою катастрофічні неврожаї, падіж худоби, пересихання водних джерел, засолення земель, наступ пісків на місця проживання людей. На сьогодні опустелення є однією з найбільш глобальних економічних проблем світу в цілому та України зокрема.
Головною причиною (приблизно 75%) опустелювання в світі вчені виділили людську діяльність, а саме чотири види діяльності людини:
– надмірна культивація земель;
– перевипас;
– вирубування лісів;
– зрошення з порушенням норм і вимог.
За даними Генеральної асамблеї ООН, нині майже третина планети перебуває під загрозою висихання, понад мільярд людей може опинитися в пустелі. Такі території є вже на всіх континентах, більш ніж у 110 країнах світу. Майже половина людей, що мешкає на посушливих територіях, живе в умовах злиднів. Дефіцит води є одним з найбільших викликів ХХІ століття. За даними вчених до 2025 року 1,8млрд. людей відчуватимуть абсолютний дефіцит води, а дві третини усього населення Землі будуть жити в водонапружених умовах.
Згадані проблеми є надзвичайно гострими в Україні, попри всю світову славу українських чорноземів, проблема опустелювання для нашої країни також є актуальною, хоча сьогодні проявляється вона переважно на півдні країни – в областях степової зони, де землі зазнають суттєвого впливу деградаційних процесів, серед яких найбільш масштабними є ерозія, забруднення, підтоплення територій військові дії. Проте у результатах дослідження Світового банку щодо впливу зміни клімату на ключові сектори економіки України, проведеного з ініціативи Мінекології – «Найбільші втрати доходів домогосподарств та найбільше зростання бідності та нерівності через зниження вартості сільськогосподарського виробництва прогнозується у Харківській, Кіровоградській, Житомирській, Луганській та зокрема і у Львівській областях»
Проте експерти зазначають, що кліматично збалансовані стратегії, відповідне законодавче забезпечення, надійне управління водними ресурсами, реалізація Планів управління річковими басейнами, забезпечення ефективного контролю за дотриманням екологічного законодавства можуть підтримати оптимальний водний баланс та зменшувати впливи посухи.
